Про те, як підходять до збереження архітектурної спадщини в Європі, Львові та Чернівцях говорили в редакції газети «Буковина» під час публічної дискусії під назвою «Врятувати рядового Купола, або Чому в Чернівцях балкони падають?», яка відбулася за підтримки міжнародної організації Internews та Українського кризового медіацентру.
Чому в Чернівцях балкони падають?
Теоретично Чернівці мають багато спільного зі Львовом: є програми, за якими можливі ремонти та реставрація на умовах співфінансування, дольова участь мешканців така ж – від 10% до 30%. Загалом від 2016 до 2018 року на такі потреби з міського бюджету витратили майже 9 мільйонів гривень. Одна справа, що це дуже незначна сума, зважаючи на потребу (ще в 2016 році порахували: в історичну забудову Чернівців потрібно вкласти щонайменше 350 мільйонів). А інша справа, хто цими коштами розпоряджається: департаменти ЖКГ та містобудівного комплексу, працівники яких не є фахівцями у цій сфері. А тому зазвичай усе зводиться до ремонту, часом – нищівного для історії.
– У нас немає реставраторів. Є будівельні й ремонтні організації, які когось беруть на субпідряд. Коли мешканці приходять до нас у відділ і чують, що ця будівля є пам’яткою, і що крім того, що зробити ремонт, потрібно ще може і на половину від його вартості розробити проєктну документацію на реставрацію, люди хапаються за голову і просто відмовляються, – каже головна спеціалістка відділу охорони культурної спадщини Вікторія Діденко. – Я розумію, що, може, і простіше зробити це самовільно, але ж хоч робили б уже якісно! Зараз ми постійно намагаємось зупинити утеплення в історичному центрі, обклеювання «короїдом», та ж колористика. Не можна фарбувати фасад у певний колір лише тому, що власникам квартир у будинку здається, що так красиво.
А приміряти досвід Львова до Чернівців не варто, переконана головна архітекторка Чернівців Наталія Хілько. Адже Львову пощастило з партнерством GIZ, який завів у місто німецькі кошти на реставрацію. Чернівцям же так не пощастило.
– Проблема в місті у тому, що, по суті, немає програми. Я думаю, що ту, яка ухвалена, навіть депутати не читали, бо вона нікудишня! Програма має бути написана так, щоб вона була дієвою. Тобто в ній мають бути і великі об’єкти, і точкові, – каже Наталія Хілько. – Якщо є катастрофічний балкон у аварійному стані, то має бути список цих балконів, скільки їх є. І ця програма має бути гігантська і рухома, в неї треба постійно вносити зміни. У нас попередня програма діяла 5 років і не реалізували з неї жоден пункт! Це утопія для міста.
Ще одна сторона медалі – ментальність мешканців. Чернівчанам час зрозуміти, що будинок – це відповідальність людей, які в ньому живуть, вважає міський голова Олексій Каспрук:
– Закон чітко говорить: вся відповідальність за стан будинку лежить на власниках будинку. Ніяких коштів бюджету не вистачить на утримання в належному стані історичного фонду Чернівців. Капітальні видатки – це завдання власників будинків. Комунізм закінчився, це ринкова економіка: люди мають майно, якщо за ним не доглядати, воно руйнується і вартість цього майна падає. В будинки треба вкладати гроші, як вкладають мешканці Роші, Садгори. Так само і в центрі.
Програми є, можливо, надто забюрократизовані, каже мер, але вони існують, та без фінансування нічого не буде. А цьогоріч депутати грошей на порятунок історичної архітектури Чернівців фактично не заклали. Якщо ж кошти з’являться, Чернівці відчують шалений брак кадрів, і про це треба думати вже сьогодні, зауважує Наталія Хілько:
– У нас найбільша проблема з фахівцями-реставраторами. Це катастрофа, до нас ніхто не приїде на маленьку заплату! Немає скульпторів, які б могли зі старого фасаду зняти ліпнину, зробити макет, вилити форму, і та форма десь мала б зберігатися, щоб можна було потім робити і інші елементи. Бо на будівлях так само повторюються елементи, ті форми можна використовувати. Але для цього потрібна реставраційна майстерня.
Оксана ТАНАЩИК.