Міжнародний суд ООН у Гаазі виніс рішення, що розгляд позову України проти Росії перебуває в його компетенції. Ще в січні 2017 року наша держава звернулася до вищої судової інстанції Об’єднаних Націй з позовом про притягнення до відповідальності Російської Федерації за її дії проти України. Міжнародне право передбачає дуже чіткі формулювання, за межі яких виходити не можна. Анексія Криму – безумовний злочин, проте відповідного юридичного документа, що дає право покарати за нього, міжнародне співтовариство не прийняло. Відтак і українські юристи мусили шукати можливостей притягнути Росію до відповідальності лише за тими конвенціями, які діють у сучасному світі.
У позові йдеться про порушення двох із них – міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та про заборону всіх форм расової дискримінації. Росія є спонсором двох маріонеткових утворень – ДНР і ЛНР. А бойовики з цих фейкових «народних республік» здійснюють акти тероризму, які потрапляють під дію міжнародного законодавства. Це і збиття малазійського «Боїнга», і знищення пасажирського автобуса у Волновасі, і обстріли таких мирних міст, як Маріуполь. В українському позові наведено декілька конкретних прикладів тероризму, повністю підтверджених документами.
А щодо расової дискримінації, то розглядаються тут російські дії в окупованому Криму. Йдеться про порушення елементарних прав кримськотатарського і українського населення півострова. Безпричинні арешти, тортури, вбивства представників цих національностей задокументовані й винесені на суд світового співтовариства. В позові йдеться і про російську заборону діяльності такої громадської організації, як Меджліс кримськотатарського народу, і про штучно створені проблеми з вивченням у Криму кримськотатарської і української мов…
Українські фахівці ретельно працювали над документами, наведені ними факти підтверджені багатьма джерелами. Заперечити їх російські юристи не могли, тому для захисту своїх позицій вони обрали іншу тактику. Головним їхнім «аргументом» був той, що розгляд подібних питань, мовляв, не перебуває в юрисдикції Міжнародного суду ООН. Тут варто зазначити, що до складу цього органу відбирають суддів найвищої кваліфікації, і це єдина ознака, яку враховують у цьому випадку – громадянство суддів значення не має. Правда, заборонено в складі суду одночасно мати двох суддів – громадян однієї держави.
Свою високу кваліфікацію вони підтвердили вкотре. Позов України задоволений. Але це тільки перший етап суду, далі будуть інші. Остаточне рішення буде винесене не раніше, ніж через 5-6 років. Зараз суд може лише рекомендувати Росії припинити фінансування терористичних ДНР/ЛНР, а також не продовжувати дискримінаційну політику в Криму. Підкреслимо – лише рекомендувати. Якогось механізму, який примушує винну сторону виконувати рішення Міжнародного суду ООН, цей орган не має. Він може звертатися до Генеральної Асамблеї або Ради Безпеки ООН, котрі подібні механізми мають. Втім, Росія є постійним членом Ради Безпеки з правом вето, і це право, безумовно, використає в своїх інтересах.
Навіть якщо остаточне рішення суду буде на користь України, Москва його скоріш за все проігнорує – так вона робить із усіма рішеннями, які їй не до вподоби. Проте світ ігнорувати не буде. А що це означає? Насамперед те, що міжнародні санкції з Росії не зніматимуть. Навпаки, вони будуть ще жорсткішими. Внаслідок їхньої дії економіка РФ не може розвиватися, і Росія все більше відстає від передових країн, а життєвий рівень рядових росіян знижується. Це веде до зростання соціальної напруги в російському суспільстві, що наочно проявляється в падінні авторитету чинної влади.
Рішення Міжнародного суду ООН гарантує Москві в майбутньому дуже непрості проблеми. Які точно? Час покаже, адже нічого подібного раніше ще не було. Нинішня кремлівська влада демонстративно ігнорує міжнародне право і вважає, що наявність у неї ядерної зброї дозволяє робити Москві все, що вона бажає. Величезна кількість нафтодоларів, накопичена в період високих цін на енергоносії, дає Путіну можливість підкуповувати західних політиків. Корупція, яку стимулює Кремль, все виразніше роз’їдає західний світ. Але їй протистоять сили, які прагнуть зберегти всі позитивні здобутки, досягнуті після Другої світової війни. І нове рішення Міжнародного суду ООН показало, що сила права ще може ставити опір праву сили, на яке спирається Кремль.
Ігор БУРКУТ, політолог, історик, публіцист.