Аптека, де лікують душу

30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек

Бібліотека – це храм, де народ завжди зберігав духовність, знання та мудрість. У давнину бібліотеку називали «Притулок мудрості» чи «Аптека для душі». Щоб ви не робили, чим би не займалися, вам завжди буде потрібен розумний і вірний помічник – книга. Адже саме через книгу ми пізнаємо світ, мандруємо світом, робимо цей світ кращим.

Завтра, 30 вересня,  можна сказати, найчитальніший день року, адже від 1998 року в Україні святкують Всеукраїнський день бібліотек. Цей день – відзнака та шанування такої потрібної професії – бібліотекарки. Саме жінки в цій царині є зразком людської гідності, працелюбства, самовідданості служіння справі її величності Книги. Саме сьогодні з великою шаною згадуємо всіх бібліотекарів нашої області, які –  кожна в своєму селі чи місті –  є  професіоналами, вчителями, наставниками, які вчать шанувати велику літературу і рідну мову, створюють особливу, чарівну «книжкову атмосферу» в своїх бібліотеках, є провідниками у світ знань, казок, подорожей, фантастики, відкриттів.
Сьогодні ми всіх їх, а особливо працівників обласної універсальної наукової бібліотеки ім.М.Івасюка, вітаємо з професійним святом, бажаємо і надалі не втрачати своєї популярності. Хай кожен ваш день буде наповнений яскравим позитивом та оптимізмом, креативними ідеями та приємними зустрічами, натхненням та творчою наснагою. Всім бібліотекарям і книголюбам Любові, Віри, Надії і Мудрості!

 

Саме напередодні Всеукраїнського дня бібліотек українська письменниця Галина ТАРАСЮК присвятила вірш  світлої пам’яті бібліоткарці від Бога, великій ерудитці колишній всіма шанованій працівниці бібліографічного відділу обласної бібліотеки  Віолетті Василівні БІРЕТТО:

 

Приїду торішнім потягом,

Зійду на вчорашній станції…

Незатишно тягне протягом

Життя на короткій дистанції…

Під’їду  тролейбусом  жовтим

До Храму Святого Духа…

О Господи, знову жовтень…

І знову на серці скруха

Й така, що не хочеться жити –

Самотність у людному світі…

Аж кленів дереворити…

Ламають з розпуки віти…

Посиджу самотньо у сквері,

Пройду Кобилянської клекіт…

А ось і парадні двері

До Вашої бібліотеки…

Самотні нагору сходи,

Де книги без вас порожні…

Де тихі йорданські води

Змивають з усіх подорожніх

Тяжіння Слова земного…

На небо гляну й заплачу:

У книгозбірні  Бога

Ваш  радісний профіль  побачу…

 

Київ. 28 вересня 2022 р.