У 2022 році значна кількість студентів з України втратили можливість повноцінно здобувати освіту в українських університетах. Всіх їх об’єднує одна причина – це збройна агресія РФ проти України. 17-річний Данило з Миколаєва, тільки-но вступив до Харківського національного університету на факультет математики та інформатики. Як ось через пів року студентського життя, у місті Харкові пролунали перші вибухи…

Хлопець розповів журналістці Румак Марині про евакуацію з Харкова, вивчення польської мови, а також про досвід навчання за кордоном та свою першу роботу у Польщі.

Харків, евакуація у невідомість

23 лютого 2022 року  Данило разом з мамою виїхали з Миколаєва до Харкова, щоб продовжити контракт оренди квартири, тому що хлопець був неповнолітнім і сам не міг цього зробити.

• Ми приїхали о 1 ночі на квартиру. По дорозі не бачили ніяких загроз. Ліг спати, вже крізь сон почув дивні звуки, я навіть не уявляв, що розпочалася війна.

Квитків тоді не було. Мама з сином не знали куди їхати. Проте 1 березня вирішили евакуюватися потягом на Захід країни.

• Вперед пропускали батьків з дітьми до 16 років. Я такої великої кількості вагонів ніколи не бачив, їх там десь 50 було. У маленькому купе містилися 8 людей, у всіх в очах був страх, навіть у мене…

У потязі  дізналися від провідниці, що вони прямують до Львова. Коли прибули на Львівський  вокзал  почули, що наступний рейс планується до якогось польського міста.

• Ми прийняли раптове рішення виїхати з України. Вже у Польщі просили волонтерів, щоб дали нам притулок у великому місті, бо там  простіше організувати себе. Та волонтери сказали, що готелі, де нам можуть дати прихисток є лише у горах, тому нас відвезли до туристичного міста Закопане.

Життя у горах, перехід на українську мову, соціальні виплати та оформлення документів

  “Вдома у Миколаєві залишився мій тато. Мама поїхала додому аж на початку березня 2023 року”

• Я був у шоковому стані. Своє повноліття зустрічав в невідомому для себе місці. Тоді до мене приїхала моя подруга. Через 3 тижні нас переселили в інший готель, де ніхто не говорив англійською мовою. Я почав потроху використовувати перекладач, запам’ятовував деякі польські слова. Сподівався, що все це швидко закінчиться і ми повернемося додому, але цього не сталося. За 2 місяці життя у готелі я вмотивувався вивчити польську мову і вступити тут до університету.

«Мова – це також обличчя народу, воно тяжко створене», –  хлопець цитує Ліну Костенко.

• До повномасштабного вторгнення спілкувався російською мовою, але коли почалась війна мені було неприємно чути російську тому, я відмежував себе від всього ворожого. Говорю українською. Щоправда, переходжу на російську, коли до мене звертаються цією мовою. Наприклад, мій сусід в гуртожитку, білорус з ним я завжди спілкуюся російською.

  «Шукав організації, де можна отримати фінансову підтримку, бо у нас з мамою було небагато грошей»

• Соціальна допомога від Польщі 300 злотих, волонтери видали купон на ліки 500 злотих, 300 можна було використати по рецепту, 200 без. Впродовж 3 місяців магазин Biedronka видавав нам 300 злотих в місяць на покупки. Від бінанс (криптовалюта) отримав – 210$.
• Оформити документи нам допомогла працівниця з готелю, тому ми все зробили швидко і без черг, проте у цей самий час українці були змушені довго очікувати на Pesel.

Спроба вступу до Вроцлавського політехнічного  університету

12 березня польський уряд прийняв низку спецзаконів про надання українцям тимчасового захисту у Польщі, законом передбачається й підтримка українських студентів. При вступі у державні університети звільняли українців, що втекли від війни, від плати за навчання, за умови, що студенту викладатимуть в університетах польською або англійською мовами. Проте кожен університет встановлює свої індивідуальні правила для вступу абітурієнтам. Тому потрібно слідкувати й моніторити  інформацію. Не посилатися лише на спецзакон, бо він деякою мірою неточний й недопрацьований.

• У квітні я подав заяву на вступ до Політехнічного університету у Вроцлаві. Навчання для українських переселенців безплатне, а також Вроцлавська Політехніка має потужну технічну програму, тож я вирішив спробувати вступити туди. Складати вступний екзамен поїхав на початку травня. Тест був англійською мовою, через відмінність в навчальній програмі я його провалив. Зі мною складали тест 11 людей з України й жоден з нас того дня не склав іспит. Згодом я дізнався від друга про академію Станіслава Сташиця…

Мовні курси у Гірничо-металургійній академії імені Станіслава Сташиця в Кракові

«Я обрав цей університет, тому що тут була крута можливість швидко вивчити на курсі польську мову»

У Кракові Данило подружився з хлопцем, який розповів йому про те, що Akademia Górniczo-Hutnicza готує спеціальну програму з вивчення польської мови для студентів. Раніше хлопець  не мав можливості відвідувати мовні курси. Академія учасникам курсу надавала гуртожиток у якому можна було б проживати, тому Данило запропонував своїм одногрупникам з України приїхати у Польщу. Ті погодились і вже у червні оселилися у гуртожитку.

• Ми продовжили своє студентське життя вже у Польщі… Поселилися у гуртожитку на початку червня. Нам там видали студентський квиток. Саме навчання розпочалося у вересні, до цього ми знайомились з одногрупниками та весело проводити час у студмістечку.
• У сусідній гуртожиток заселили українців, які втекли від війни. Всього гуртожитків там 17. Я часто приходив туди, бо там познайомився з багатьма друзями. Якщо говорити чесно, то день у них досить напружений. Снідати, обідати за розкладом, записуватися у черги, з талонами щодня ходити…

Курси польської мови почалися у вересні. Данило разом з друзями активно відвідували їх кожного дня впродовж місяця, одне заняття тривало 3 години.

• Я приділяв багато часу вивченню польської мови, як результат я склав екзамен на рівень B1 й отримав від цього університету те, що хотів. Є свої мінуси, через вивчення польської мови рівень англійської погіршився. З рівня B2 я “перескочив” на B1. У Харківському університеті я взяв академвідпустку, і тепер  не знаю чи хочу закінчувати вищу освіту в Україні, я ще думаю над цим.

Вступ до університету мрії, переїзд до гуртожитку LivinnX

«Наступний крок – це переведення у Ягеллонський університет»

Данило у вересні за допомогою програми ”Солідарні з Україною”  від NAWA підписав договір з Ягеллонським університетом і вступив тут на факультет фізики, астрономії та прикладної інформатики. Навчальний рік у Польщі починається з 1 жовтня.

• Я підписав договір з NAWA. Це польська організація з обміну студентів. У контракті була домовленість, що мені виплачуватимуть стипендію та з незрозумілих для мене причин я її не отримав. Згодом я подав запит на соціальну допомогу від університету для студентів. Так отримав 3 тисячі злотих допомоги. Потрібно мати вагому причину, щоб отримати виплати від навчального закладу, я вказав свою – війна в моїй країні.
• Це один з найпотужніших університетів Польщі, викладачі доступно все пояснюють, але мені все одно важко.

• Залишався у гуртожитку, який надала академія до лютого 2023 року. Згодом я переїхав до платного гуртожитку LivinnX, він набагато зручніший, щоправда, ціна кусається – 250 євро на місяць. Тут я познайомився зі своїм найкращим другом. У  Польщі гуртожитки не такі як в Україні. Нам до їхніх далеко…

• Я закінчив курси на В2, всі знайомі поляки дивуються як я так швидко вивчив мову.

Зараз Данило готується до здачі мови на рівень C1. Пояснює, що незрозуміло скільки ще часу українці матимуть змогу навчатися безплатно в польських університетах. З рівнем С1 іноземці претендують не лише на безплатне навчання, а й на стипендію.

Робота у компанії Inditex

 Данило надіслав резюме в компанію Inditex не сподіваючись на відповідь, проте його запросили на співбесіду. Він влаштувався працювати у дочірню компанію Stradivarius.

• Сюди дуже важко потрапити на роботу, зазвичай у таких магазинах працюють лише поляки. Наші більше на фабриках і заводах. Я універсальний працівник, одного дня я можу розносити одяг у залі, наступного працювати на складі з планшетом або навіть на касі. Найскладнішою для мене є робота у залі тому, що треба швидко розносити одяг на місця, бігати по залу неабияк втомлює. Моя ставка на роботі 23 злотих брутто, додатково премії. На місяць працюю приблизно 80-85 годин.

Плани на майбутнє

• Мене зацікавив менеджмент, бо це досить цікава спеціальність й непогана перспектива, а на програміста можна вивчитись за допомогою курсів. Я ще не вирішив у якому університеті буду вивчати менеджмент. Скажу тільки те, що розглядаю кілька хороших варіантів для себе. Готуюся до іспиту, зовсім скоро складу екзамен на знання мови рівня С1. Наразі хочу жити, розвиватися і здобувати вищу освіту у Польщі. Будувати своє життя з нуля тут, в принципі фундамент вже закладено. Однак, у майбутньому обов’язково повернуся в Україну.

Підготувала студентка кафедри журналістики Румак Марина