Є у мене один дивний знайомий, який нещодавно виїхав з дружиною до Росії. Не питайте мене про логіку – якщо людина має мрію, то ніякий здоровий глузд її не зупинить. Так-от, днями він прислав мені у вайбер листівку. Кожен із нас отримує, мабуть, такий спам, переважно від старших людей – якісь іконки, картинки з голубами чи квітами, нібито цитати відомих людей та інше Інтернет-сміття. От і від цього чоловіка з Тули отримав віртуальну листівку  – привітання…  «с дньом камсамола». Ми справді дуже швидко забули, з якої імперії вириваємося з останніх сил, з яких боліт, де досі моляться на іржавий значок з профілем не закопаного царевбивці й на зітлілу, проїдену міллю пілотку…
Отож, про привітання. Чергова хвиля хейту і ламання списів піднялася в нас довкола святкування Хеловіну, напередодні Дня всіх святих. Знову так звані прибічники традиційних цінностей заговорили про «чужинність» «насаджених нам Заходом» свята. Сподіваюся, цього року це була вже точно остання така дискусія, адже виглядає вона насправді комічно на фоні того, що відбувається довкола. Адже, за великим рахунком, воюємо ми не просто з ворожим сусідом, який хоче відтяти в нас шматок території. Ми воюємо за можливість розвитку і за можливість ось таких святкувань – для тих, хто хоче святкувати. Бо це ж середньовіччя, від якого ми намагаємося відірватися, коли якісь бородаті чоловіки в сукнях визначають усе в твоєму житті: вибір імені при народженні, дозвіл на кохання, і навіть право бути похованим.

У цьому контексті логічним і своєчасним є рішення Священного синоду Православної церкви України про можливість звершення богослужіння на честь Різдва Христового за Новоюліанським календарем – 25 грудня. Ми зробили цей крок. Ще один крок до права і свобод українців святкувати разом зі світом, відзначати свої урочисті дати, без огляду на «бородатих чоловіків у рясах».

Болотяни, які зі своєї автентики привнесли в світове надбання хіба що конкурс з «мєтанія коровьих лєпьошок» чи свято «блінов с лопат», не можуть і не повинні нам вказувати, дозволяти чи засуджувати ті чи інші свята, до яких самі не мають жодного стосунку. Відірватися від традицій руськомірських святкувань нам так само важливо, як перебити ланцюг єднання з «вєлікой русской» культурою . І для цього годяться будь-які методи – Хеловін, День Валентина, свято гарбуза чи фестиваль перепічки.

Вадим ПЕЛЕХ