Московських казок про «денацифікацію» України практично вже не чути. Натомість там нині відкрито говорять про «відродження СРСР». Міністр оборони РФ Шойгу днями навіть заявив, що з того «нового» Радянського Союзу ніхто вже ніколи не вийде. Фантазувати в «білокам’яній» вміють, але кремлівські мрійники мають великі проблеми зі сприйняттям реальності. Коли майже сто років тому створювався СРСР, його ініціатори підкреслювали «добровільний характер Союзу». Інша річ, що «добру волю» приносила до незалежних держав на своїх багнетах Червона армія. До влади приводили промосковські елементи, які теж заявляли про «добровільний союз радянських соціалістичних республік». А зараз «радянських
соціалістичних» нема, на пострадянському просторі існують незалежні держави різної зовнішньополітичної орієнтації. Жодна з колишніх радянських республік не виявила бажання повернутися до СРСР добровільно, тому «відроджувачі радянської величі» вдаються до застосування військової сили. Вони відкололи від Молдови Придністров’я, від Грузії – Абхазію і Південну Осетію, від України – Крим і частини Донецької і Луганської областей, а зараз ще й райони на півдні. Проте долучити їх до РФ дотепер не наважилися, хоча й посилено до цього готуються. Мовляв, якщо не вдасться проковтнути всі колишні п’ятнадцять «республік-сестер», то хоча б із вкрадених шматків чужих земель спробують зліпити якусь пародію на сталінську імперію. Ось Білорусь окупували і лише чекають слушного моменту, щоб її перетравити в імперському організмі…
В історії людства неодноразово траплялося так, що політики-нездари, які не могли запропонувати своїм народам якогось привабливого шляху в майбутнє, замість цього заявляли про повернення в «золотий вік» ідеалізованого минулого. Не так давно Саддам Хусейн розповідав іракцям казки про велич Вавилонської імперії, намагаючись примусити їх реалізувати імперські замашки своєї збоченої натури. А який результат? Війну із Заходом Саддам програв. Диктатора стратили, Ірак фактично розкололи і перетворили на одну з держав без перспектив успішного розвитку, яких і без того чимало в світі. Замість великої імперії отримали пшик. І таких прикладів в історії багато.
Колись Стародавній Рим був могутньою державою з високорозвиненою культурою, з найсильнішою армією на Європейському континенті. Але його час минув, Рим занепав, і його місце зайняли інші. Вже в ХХ столітті була здійснена спроба відродити Римську імперію, ця фантастична ідея прийшла в голову фашистському диктатору Італії Беніто Муссоліні. Вирішивши перетворити Середземне море на «Італійське озеро» і встановити свою владу повсюдно, де колись панували римляни, він вдався до військових авантюр, повністю програв і закінчив своє життя ганебною смертю. Італійці плювали на його труп, повішений за ноги поруч із тілом його коханки…
Нинішніх кремлівських фантазерів навряд чи очікує щось краще. Минуле вже не повернути, а спроби повернути історію назад добром завершитися у принципі не можуть. Путін розв’язав війну в Україні, сподіваючись знову затягнути українців в імперію, де вони перебували століттями. А з’ясувалося, що повертатися в минуле мільйони українців не бажають, вони готові боронити власну незалежність, не шкодуючи життя. Небезпеку московського імперіалізму починає розуміти все більше політиків у світі, тому Україні надають сучасну західну зброю, яка дозволяє стримувати нотиск ворога. Якщо її нададуть більше, ЗСУ перейдуть у наступ, наближаючи неминучу перемогу. Але справжня перемога настане не лише тоді, коли українці повернуть собі всі окуповані ворогом наші землі. А тоді, коли з московського рабства вирвуться народи, поневолені впродовж століть «собирателями земель русских». На щастя, це поступово починають розуміти і західні політики. Через програні війни в історії розпадалися великі імперії, нинішня путінська війна винятком не буде.
Ігор БУРКУТ,
політолог, історик, публіцист.