Вважає новопризначений директор Чернівецького драмтеатру Іван Бутняк.

Хоча треба уточнити, що повністю його посада має назву «директор-художній керівник», і він наразі призначений на період воєнного стану. Іван Бутняк очолив Чернівецький академічний   музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської у непростий час. Коли і в країні війна, і сам театр пережив неабиякі  конфлікти всередині. Відтак новий директор має головне завдання – створити робочу атмосферу в театрі та вивести його  на новий рівень.

Треба зауважити, що Іван Бутняк не вперше тут працюватиме. Адже після завершення навчання у Харківському національному  університеті мистецтв ім. І. Котляревського, вже працював у нашому театрі актором. Потім став  головним режисером Чернівецького  театру ляльок, заснував Театр анімації Івана Бутняка, а ще не так давно очолював культурно-мистецький центр ім. І. Миколайчука.

Про плани, мрії, перші кроки на новій посаді і не тільки розмовляємо  з Іваном Бутняком.

Першочергове завдання – налаштувати атмосферу в колективі

• Іване, Ви недавно у кріслі директора театру. Які перші відчуття, як складаються стосунки з колективом?
• На початку 2000-х років, після навчання в університеті,  я починав свою акторську кар’єру як артист драми саме тут. Працював більше двох років. Тому частково колектив знаю. Точніше, його ядро. З кимось ми разом на сцені працювали, і насправді це зараз дуже допомагає. А потім були інші пропозиції. Була потреба в головному режисері в театрі ляльок, а це моя пряма кваліфікація за освітою – режисер театру ляльок.  Тобто мені було цікавіше розвивати себе в тому форматі. Як себе почуваю зараз…
• Питаю про це, бо знаю, що театр переживав останнім часом непрості моменти… Колектив був поділений.
• Скажу так: театр – драматичний, і ситуація була драматичною. Зараз багато роботи. Завершується рік, потрібно доробити те, що було заплановано. Також багато чого закладається на наступний календарний рік. Адже театр  функціонує для глядачів сезонами. Зараз 91-й театральний сезон, але на календарний рік ще багато роботи. Це і діалог з управлінням культури, і внутрішні питання.
• Чи закрито вже всі питання щодо попереднього керівника Юрія Марчака? Адже відомо, що в театрі відбувалися службові розслідування…
• Наскільки я поінформований, Юрій Михайлович написав заяву і звільнений від обов’язків. Комісія ще веде розслідування. Але моя місія не в цьому, я займаюся виробничими питаннями як менеджер. І тут мені дуже  на користь попередня посада директора в культурно-мистецькому центрі ім. І. Миколайчука. Але в театрі значно  більший колектив, майже 140 людей. Чимало людей перебувають на фронті, це і актори, і працівники театру.
• Як вас колектив зустрів?
• Це було перше для мене завдання – налаштувати атмосферу і перевести енергію в робоче русло. Мені здається, це вдалося. Загальних зборів чи якихось таких емоційних зустрічей не було, це буде трішечки пізніше, бо ми мусимо допрацювати багато прем’єр. Ці речі є першочерговими. Мені здається, що колектив відчуває, що ми не можемо зараз витрачати час на якісь емоційні речі. Театр має таку особливість, що тут все і вся одне з одним поєднане. Ти не можеш індивідуально над чимось працювати, коли інша робота провисне. Всі цехи працюють на одну постановку, це дуже важливо.
• Було у вас вже щось на кшталт обходу театру? Хоча якщо ви тут працювали, то все знаєте…
• По-перше, справді, з попереднього досвіду я розумію, що де розташовується і як працює. Більшість і серед керівного складу, і серед працівників мені знайомі,  і це полегшує  діалог. Наразі під завершення року ми проводимо інвентаризацію, і я беру участь у цьому. Тобто в цьому є суто фінансова  потреба, але водночас  ця процедура дуже вчасна, бо я й сам для себе інвентаризую, в якому стані театр. До прикладу, локація на вул. Лесі Українки, 9 – це майстерня театру. Там міститься наша  костюмерна. І саме в тій залі – великій, де виготовляються габаритні речі, в повному масштабі, там є шахта, куди вони спускаються у складське приміщення  і  доправляються транспортом сюди на сцену, отож саме  там  ми взялися за облаштування сцени-майстерні. Це формат малої  камерної сцени, так театр розширить свої можливості, це дуже гарно вплине на його роботу, бо дозволить і паралельні репетиції, і паралельні покази.
• Там люди ніколи не були, багато хто навіть не знає, що це – приміщення театру…
• Це виробниче приміщення. Ми залишаємо назву «сцена-майстерня», бо там періодично будемо також робити якусь роботу, якої потребує випуск вистави. Хоча слово «майстерня» – це також і про творчі процеси.
• У якому стані те приміщення? Воно потребує великих вкладень і ремонту?
• Так, потребує. Приміщення в технічному стані. Для того, щоб запросити туди глядачів, треба багато чого зробити, і ми над цим працюємо. Йдеться, зокрема, і про збільшення потужностей електроенергії, щоб забезпечити художнє світло. Про заходи безпеки, про косметичний, але необхідний ремонт. Так само ми долучили дизайнера Дениса Зазубика, який вишукує форми, щоб це було атмосферно. Важливо, щоби ремонт не зруйнував тієї атмосфери, яка там витає. Бо це приміщення, яке і збудоване, і завжди функціонувало для потреб театру.
• Коли ви плануєте відчинити двері для глядачів у це атмосферне місце?
• Гадаю, що там буде поетапне відкриття. Можливо, ми зробимо перші заходи вже  до нового року. А далі будемо допрацьовувати. Бо територія перед будівлею також потребує наведення порядку. Також у підвалі є укриття з  двома виходами. Тобто підвал може забезпечити функціонування малої сцени ще і як укриття, це зараз важливий чинник.
• Перед будівлею, а там не малий майданчик, теж задумуєте якісь заходи в теплу пору?
• Ми вивезли звідти дві вантажівки сміття, і зараз вже приступили до опрацювання всіх моментів. Наприклад, там є паркан, він не є автентичний. Ми його будемо зносити і відкривати територію. Щоб там було таке місце, де глядачі зможуть у гарну погоду збиратися, посидіти. І потім уже підніматися на третій поверх на сцену.
• У вас є фінансова підтримка влади? Адже сам театр, гадаю, не має зараз багато коштів.
• Це буде різне фінансування. І підтримка влади, і меценатів. І частково за театральні кошти. Але ми нічого зараз не задумуємо дороговартісного, бо в стані війни йдеться не про пафосні проєкти. Наше завдання – максимально пристосувати це приміщення до потреб театральних показів. Хоча ми хочемо, щоб там були різножанрові заходи. Окрім того, що там будуть вистави камерні, можна буде організовувати читання драматургії, зустрічі з авторами тощо. Зала вміщує до ста людей. Сцена буде трансформуватися по-різному. Якщо великі декорації, то поміститься менше людей, якщо просто зустріч – більше.
• Театр у Франківську – це хороша історія успіху.

• Коли вас запросили обійняти посаду директора театру, ви роздумували, вагалися? Адже бути керівником у воєнний час не так просто…
• Це посада директора-художнього керівника. Я маю на увазі, що саме звідси моя мотивація. Я розумію, що в той час, коли я працював актором, були речі, яких мені не вистачало, тієї ж малої сцени. І я зараз розумію, що є необхідність це робити. Тобто, якісь мої плани-задуми  тягнуться ще відтоді. Розумію, що це також не тільки про якісь творчі звершення.  Це про те, що театр може додатково заробляти. У нас в області один такий театр, і ми розуміємо, що крім нас ніхто не зробить такої малої сцени. І це один з тих «маячків», які для мене були важливі при прийнятті рішення. Мені цікаво це втілити. Але разом з тим я не ставлю на другий план репертуарну політику і розвиток основної сцени.
• Були роки, коли театр не скажу, що багато, але непогано заробляв, йдеться і про продаж квитків на власні вистави, і оренда зали для різних заходів. Відтак коронавірус змінив ситуацію, а тепер ще й  війна. Чи можливо це повернути? Яким буде функціонування театру у воєнний час?
• Таким самим точно не буде. Ми не повернемося навіть у те русло, в якому був театр до коронавіруса. Саме тому ми робимо нові напрацювання. Якщо поцікавитися, то дізнаємося, що театри в інших містах вже мають додаткові майданчики. Тому що мала сцена –  це  дешевша постановка. А чернівчани хочуть, щоб прем’єри були частіше. Тільки щось роблячи, зможемо бачити,  чи воно покращує ситуацію в театрі. Мала сцена – це не експеримент, ми опираємося на досвід наших колег з інших театрів. Ми маємо на меті сценою-майстернею закрити потребу тих глядачів, які з тих чи інших причин не ходять до театру. Тобто це може бути інший репертуар, інші жанри, інші теми, те, що не завжди можемо дозволити на сцені основній.
• Останніми роками, як ми знаємо, чимало театрів рівняються на драматичний театр у місті Івано-Франківську, який сьогодні на високому рівні. Скажіть, чи не плануєте щось запозичити у франківців?  
• Маю на меті найближчим часом зробити таку робочу екскурсію до Івано-Франківського театру. Це я відкладаю до завершення внутрішніх справ. Франківський театр – це, безумовно, зразок, хороша історія успіху. Мені імпонує, як розвивається франківський драмтеатр, я за ним спостерігаю давно. Тому ми не просто маємо щось копіювати. А робити те, що може мотивувати і наших глядачів, і франківських глядачів, які би до нас приїжджали на прем’єри.
• З приводу репертуару які маєте задумки, плани?
• Зараз ми з командою режисерів напрацьовуємо загальну репертуарну концепцію. Щоби була якась, скажімо так, загальна тема, про що ми спілкуємося з глядачем, про що наш діалог. Адже є трішки еклектика в наповненні  репертуару, на мій погляд. Приміром, у тому-таки франківському театрі, попри те, що він має різножанрові вистави,  загальна концепція і тема, яку він прагне донести до  свого глядача, зрозуміла.
• До речі, деякі останні постановки в нашому театрі, не будемо їх називати, зазнавали багато критики, в тому числі від журналістів. Йдеться не про роботи Людмили Скрипки.
• Критика це не завжди погано, тому що це свідчить про увагу до театру, що є якісь гострі теми, які неоднозначно сприймаються глядачами. Тому це не може бути основним критерієм формування репертуару. Але маючи в ресурсі малу сцену – сцену-майстерню, ми будемо розводити репертуари. Тому експериментальні вистави – з гострими темами, з якимись провокативними месенджами – будуть більш доцільними саме на сцені-майстерні. Тому що там буде проводитися така лабораторна робота. Це буде як альтернативний майданчик. В той  час як основна сцена матиме на меті удосконалюватися в академічному напрямку.
• До слова, Людмила Скрипка залишається на тій же посаді?
• Так, вона головний режисер театру. Також від вересня у нас є режисер-постановник – Дмитро Леончик. З Людмилою Іванівною у нас чудові робочі стосунки.
• Чому я запитую, адже конфліктна ситуацію була саме між директором театру – вашим попередником, та головним режисером, що і розділило колектив…
• Ви знаєте, це не унікальна історія для театрів, для театральних колективів. Завжди виникають якісь робочі конфлікти. Але мені здається, що все це водночас  може давати поштовх для того, щоби, виростаючи з таких дрібних конфліктів, ми  переводили енергію на сцену. Тому хочеться, щоб ми зі своїми глядачами спілкувалися зі сцени, а не із соцмереж.
• Щодо репертуару, чи є якісь амбітні плани поставити виставу, яка би промовила: ось це і є нове життя театру?
• У нас амбіції, щоби кожна вистава була як велика подія. Є плани, є мрії, але зараз непростий час… Ось, до прикладу, я зараз веду перемовини з двома драматургами, це відомі імена, письменники, які б написали б для нас ексклюзивний матеріал. Тому мені не хочеться щось озвучувати. Але кожна подія в театрі – це повинен бути амбітний проєкт, це обов’язково.
• А ви як режисер плануєте здійснювати постановки?
• Наразі я не бачу у себе такого часового ресурсу. Зараз моя головна і пряма робота – організувати цей процес так, щоби режисери максимально якісно втілювали свою творчу енергію.
• Щодо акторського складу. Є потреба в нових акторах, хотіли б когось запросити на роботу?
• Трупа перебуває на етапі формування. Тому що є потреба у збільшенні. Так само є нестача акторів-чоловіків, бо, як я вже говорив, наші актори також зараз на фронті. Але з іншого боку, у нас немає можливості брати акторів за конкурсом….
• Також є важливою фінансова спроможність театру… В якому фінансовому стані ви прийняли театр?
• Ми спілкуємося якраз, коли завершується рік, підбиваються підсумки.. А наступний рік  не будете фінансуватися,  як раніше, зі зрозумілих причин. Оскільки це все зараз у процесі, то не має сенсу коментувати. Виклики будуть, але ми над ними працюємо.

Наталія Фещук, фото автора.