14-16 лютого в німецькому місті Мюнхені відбулася 56-а конференція з безпеки – такі конференції проводяться щорічно від початку 60-х рр. ХХ ст. На ній були присутні понад 500 делегатів із усього світу. Одним із найважливіших питань на цьогорічному форумі була проблема досягнення миру на Донбасі. Перед початком конференції на її сайті було оприлюднено документ “12 кроків для досягнення миру”, підготовлений групою міжнародних експертів, серед яких були російські (саме вони й доклали до його підготовки особливих зусиль). Там містилися положення, які не відповідають національним інтересам України, тому з українського боку відразу було висловлено протест, і документ видалено з офіційного сайту. Про що ж неприйнятне там йшлося?
У пункті 8-му говорилося про “поступове зняття санкцій проти Росії за результатами виконання мінських угод”. Слід підкреслити, що саме Москва ці угоди не виконує, проте постійно звинувачує в їхньому невиконанні Україну. Зняття санкцій для неї нині є найважливішим завданням, без виконання якого країна приречена на подальшу деградацію. А пункт 12-й містить розпливчасте формулювання про “запуск нового національного діалогу з проблем ідентичності”. Мовляв, українці повинні по-новому визначити свою національну ідентичність, і у цьому процесі повинні взяті участь також сусідні з Україною держави, зокрема Росія і Угорщина – саме ті, які мають серйозні претензії до українців у такій складній й тонкій сфері, як національна ідентичність.
Путін, наприклад, майже відкрито називає українців якоюсь частиною росіян і вважає, що переважна більшість наших людей – російськомовні. А його зовнішня політика спрямована на «захист російськомовних» повсюдно, особливо в сусідніх з Росією незалежних державах. Саме так, наприкінці 30-х рр. минулого століття, Гітлер “захищав німецькомовних” у інших країнах. Восени 1938 р. на його вимогу в Мюнхені було проведено зустріч лідерів Німеччини, Італії, Великої Британії і Франції, присвячену долі чехословацької провінції Судети, більшість населення якої складали етнічні німці. Тодішні керівники Англії й Франції, налякані погрозами Гітлера вирішити це питання військовим шляхом, зрадили свого чехословацького союзника і примусили його віддати Судети німцям.
Така зрада різко послабила обороноздатність Чехословацької Республіки, зі складу якої до того ж вийшли Словаччина і Підкарпатська Русь, а чеські землі навесні 1939 р. окупував Гітлер. Відтоді Мюнхен став символом змови сильних держав за рахунок слабших, у процесі якої думку слабшого навіть не питали. Коли цьогоріч українці дізналися про зміст документа “12 кроків для досягнення миру”, в якому містили неприйнятні для нашої держави речі, то відразу відчули небезпеку нової Мюнхенської змови, цього разу – за наш рахунок. Правда, нині серед авторів документа було і троє громадян України, серед них навіть один наш колишній земляк – Василь Філіпчук. Свого часу він закінчив історичний факультет Чернівецького університету, згодом працював у Міністерстві закордонних справ України. Але через свої проросійські симпатії посаду в МЗС втратив.
Все-таки 2020-й рік – не 1938-й. На відміну від «першого» Мюнхена, нині слово на конференції отримали і представники країни, долю якої там розглядали. У виступі Президента України Зеленського була викладена позиція нинішньої української влади щодо Донбасу. Але суспільство сприймає не все, що пропонує влада. Тривогу багатьох спеціалістів викликали його слова про те, що восени цього року в ОРДЛО відбудуться вибори, порядок на яких забезпечуватимуть українські правоохоронці разом із місцевими представниками. Іншими словами, російськими військовослужбовцями, одягненими в уніформу ДНР/ЛНР. Але без повного виводу російських військ і передачі кордону з РФ під контроль українських прикордонників вибори проводити не можна – вони будуть фальсифіковані так само, як це окупанти зробили в Криму…
На конференцію був запрошений також колишній президент України Порошенко, який провів ряд зустрічей з представниками західних держав, на яких відстоював українські національні інтереси. Підбивати підсумки конференції з питань Донбасу ще передчасно через брак достовірної інформації. Але видно, що Росії не вдалось нав’язати учасникам форуму всі свої забаганки. Прямої капітуляції від України вона не добилася, на відміну від Гітлера, який у 1938 р. примусив Чехословацьку Республіку, зраджену союзниками, здатися на милість переможця. Втім, подальший розвиток подій покаже, наскільки наша держава змогла витримати тиск ззовні, і чи зможе сподіватися на допомогу тих держав, які на собі відчувають російську загрозу.
Ігор БУРКУТ, політолог, історик, публіцист.
Фото – ukrinform.ua