14 жовтня наша країна відзначала День захисника України, День українського козацтва і День створення УПА. Цього ж дня православні й греко-католики святкували Покрову Пресвятої Богородиці. Свята-святами, але чимало українців скористалися вихідними днями, щоб висловити свій протест проти політики київської влади, яку оцінюють як спробу капітуляції перед путінською Росією. У багатьох містах України відбулися масові акції з вимогою не піддаватися на московський шантаж, а відстоювати територіальну цілісність країни, спираючись на міць армії й підтримку патріотично налаштованих верств українського суспільства.

У столиці пройшов Марш захисників України – наймасовіша з усіх акцій цього дня. Поліція оцінила кількість його учасників у 12 тисяч осіб, натомість організатори сказали, що в марші взяли участь приблизно 100 тисяч людей. Істина десь посередині – судячи з фотографій, на вулицях видно десятки тисяч людей. Вони вимагали не відводити українські війська від лінії фронту, тому що противник свої не відводить, і обстріли не припиняє. Учасники акції підкреслювали, що з нашої землі повинні забратися окупанти та їхні найманці, а залишати ворогові позиції, здобуті кров’ю наших воїнів, не можна в жодному випадку. Як не можна проводити вибори в ОРДЛО до того моменту, доки там будуть присутні ворожі війська, а українські прикордонники не контролюватимуть усі ділянки кордону з Росією.

Особливий протест у багатьох наших співгромадян викликає ідея повної амністії всім, хто брав участь у війні на російському боці. Учасники акцій протесту вважають, що військові злочинці обов’язково мають бути покараними, амністії ж заслуговують лише ті, хто не вчинив важких протиправних діянь. Небезпека повної амністії полягає в тому, що вбивці й гвалтівники, яких звільнять від покарання, можуть бути обраними в органи державної влади, що дозволить їм нав’язувати свій стиль поведінки всім, хто опиниться у них в підпорядкуванні. І матимуть змогу помститися справжнім захисникам Вітчизни.

Має бути покараною і держава-агресор, яка повинна повернути всі окуповані території Україні, а також виплатити компенсацію за ту шкоду, яку заподіяла нашій державі своїми агресивними діями. Світ має побачити, що безкарними порушення міжнародного права бути не можуть, інакше в міжнародних відносинах пануватиме лише право сильного і його сваволя. А Москва нині виразно демонструє свою зневагу до закону і намагається примусити світ визнати за нею «право» на проведення такої політики.

Путін прагне примусити київську владу визнати за Донбасом особливий статус, який дає можливість цьому регіону впливати на загальнодержавну політику з тим, щоб повернути Україну під повну владу Москви. А учасники Маршу захисників України вимагають від влади не піддаватися на подібні вимоги і не перетворювати нашу унітарну державу на федеративну, що загрожує її розколом і втратою суверенітету.

Свої вимоги учасники акції чітко сформулювали і передали владі. Вони сказали, що та має 10 днів для того, щоб ділом відповісти на ці вимоги. Якщо зрозумілої відповіді не буде, то масштаби акцій протесту зростуть, а їхні учасники добиватимуться зміни владної політики законними методами. Що це не порожні слова, свідчать факти. Перша акція під гаслом «Ні капітуляції!» була помітно меншою за кількістю людей, що взяли у ній участь. Тоді провладні пропагандисти заявляли про «жменьку проплачених порохоботів», нинішню ж акцію з такою зневагою вони вже не оцінюють.

Правда, глава парламентської фракції пропрезидентської партії «Слуга народу» Давид Араханія заявив, що знає учасників АТО, яким пропонували за участь у марші по 1000 гривень. Ця заява викликала широкий негативний резонанс у суспільстві, що примусило політика вибачитися перед людьми, котрі з ідейних міркувань взяли участь у марші. І пообіцяти навести конкретні приклади щодо проплати за участь в акції й передати їх до СБУ. Що ж, час покаже, наскільки щирою виявиться така обіцянка.

Київська влада мусить відреагувати на масові народні виступи. Довго ігнорувати настрої активної частини суспільства ще не вдавалося нікому з українських політиків. Наше суспільство двічі влаштовувало на Майдані те, що отримало назви «Помаранчева революція» та «Революція Гідності». Правда, нині Портнов – придворний юрист Януковича, обіцяє відкрити кримінальні справи проти лідерів «Революції Гідності». Навряд чи народ дозволить йому виконати задумане. Спроба реваншу, яку здійснюють ті ж політичні сили, що готують капітуляцію перед Путіним, викликає протест патріотично налаштованої частини українського суспільства. А вона словами не розкидається – Марш захисників України засвідчив, що тут ідеться про реальну силу, яка спирається на відчутну суспільну підтримку. До її останнього попередження варто дослухатися, аби не повторити долю Януковича, котрий проігнорував діалог із суспільством.

Ігор БУРКУТ, політолог, історик, публіцист