Доля обов’язково урівноважить біль, страх, розпач, що накочуються в нас через цю війну, і подарує радість, – аж до сліз, до душевного щему, іскоркою доброти, що раптово спалахне поруч.

У літньому таборі Your Camp, який для дітей-переселенців розгорнули благодійники біля села Ржавинці на Заставнівщині, в діток після обіднього сну – творча година. Малеча разом з вихователями зібралася розмальовувати карту України – з Донбасом, Кримом.

Весело згуртувалися для фото, потрібного мені до статті.

Хоча знаю, що життя було дуже немилосердне до їхнього дитинства. Адже вони не просто з сирітських будинків. Вони приїхали до нас на Буковину з війни, з ракетних обстрілів. Евакуювалися з Миколаєва, Новоукраїнки, Первомайська.

Подякувала діткам за імпровізовану фотосесію, побажала гарного дня і сонячного відпочинку. Вони чемно сказали «спасибі!» і пішли парами за вихователькою.

Аж тут від гурту підбігають до мене два хлопчики. Думала, хочуть щось розповісти, ще сфотографуватися.

А вони мовчки простягують мені цукерки, які їм традиційно дали перед прогулянкою. І поки я стримувала себе, щоб у всіх на очах не розплакатися, взяли мою руку, поклали солодощі й так само мовчки побігли наздоганяти друзів.

Я навіть не запитала, як їх звати, – не змогла вимовити ні слова.

Щастя вам і миру, дорогі діти!

Світлана ІСАЧЕНКО