У Буковинському центрі культури і мистецтва відбулася особлива зустріч – портрет-спомин про видатну буковинську майстриню Василину Сумаряк. Писанкарство, вишивка, ткацтво –  із представлених на виставці робіт відвідувачі могли зримо уявити орнаментальну палітру майстрині, її впізнавані мотиви.

Заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк слушно зазначив, що є всі підстави говорити про Василину Сумаряк як найкращу народну майстриню писанкарства на Буковині. Він наголосив на тому, що Україна спільно з Естонією готує до репрезентативного списку світової спадщини ЮНЕСКО як міжнародний елемент – писанку.

Донька Василини Сумаряк, членкиня Національної спілки журналістів України Алла Чечул зізнається: в родині залишилося зовсім мало маминих робіт, адже писала майстриня дуже часто під замовлення (чи родині та іншим близьким людям, чи охочим отримати віртуозну писанку іноземцям…

Пані Алла згадує різні часи – і коли за знаменитими писанками Василини Сумаряк приїжджали з Румунії чи Австралії, і  коли писанки писалися при закритих наглухо ковдрою вікнах, бо не можна було… Писанкарство як аскеза, писанкарство як життя – Василина Сумаряк своєю творчістю в народних знаках говорила про те, що читала у власній душі. В історії роду. В історії краю і тисячоліттями настояній ментальності правдивої Гуцулії.

Нагадаємо, що Василина Сумаряк – майстриня народного ткацтва, писанкарства, заслужена майстриня народної творчості України, лауреатка обласної премії імені Г. Гараса, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Завершився пам’ятний захід буковинською поманою і глибинними діалогами про найголовніше. Жінка з різдвяною душею, яка відійшла у засвіти на самі Зелені свята. Вона все життя була вірна тій традиції, в якій народжена та вихована.