19 червня ц.р. ХХХ Міжнародний фольклорний фестиваль «Буковинські зустрічі» традиційно розпочався у польських містах Ястров’є та Піла. Протягом літа він мандрував до румунського Кимполунга-Молдавенеск, угорського Боніхада та продовжувався у Польщі – в містах Любань і Дзержуньов. А 28-29 вересня фінал ювілейного фестивалю «BukowińskieSpotkania» відбувся в Чернівцях
Того вечора біля культурно-мистецького центру «Вернісаж» в Чернівцях було людно. Фольклорний гурт «Ютженка» з польського міста «Болеславець» виконував народні пісні польською й українською. Навколо них та на протилежному тротуарі зібралося стільки слухачів, що транспорт ледве просувався вулицею Франка. А з провулку від готелю Київ, співаючи «Іванку, ти Іванку» наближалися жінки у польських строях – хор «Ехо Буковини» з Любаня. З іншого боку підійшли шкільного віку молоді люди – теж поляки, але з румунського села Пояна Мікуле. І вже всі разом – і артисти, і глядачі – співали і пританцьовували. Так не просто почалися тридцяті «Буковинські зустрічі», і це було ніби вітанням ініціатору й організатору цього фестивалю Казімєжу Фелешку, вечір пам’яті якого відбувався у цій залі, яка, до речі, не могла вмістити всіх охочих.
Друг, товариш й однодумець відомого у всьому світі професора-славіста, незмінний директор «BukowińskichSpotkań» Збігнєв Ковальський згадував своє знайомство з Казімєжем Фелешком. Знаний вже тоді науковець взяв його, молодого етнографа, з собою у пошукову подорож на Буковину і так зацікавив культурою нашого краю, що пан Збишек, корінний поляк, ось уже три десятиліття розшукує у світах і гуртує поляків – вихідців із Буковини – і фестиваль неспроста має саме таку назву. Адже попри плекання давніх традицій, збереження мовних діалектів і звичаїв культури, він дає можливість людям зустрічатися.
Фелешко з Ковальським об’їздили свого часу сотні сіл в Україні, Румунії, колишній Югославії й Угорщині, розшукуючи буковинських поляків, яких порозкидав по всіх-усюдах вітер історії. Скільки людей за цей час знайшли одне одного, розшукали завдяки фестивалю коріння свого роду! Тому закономірно, що на тлі пісенно-танцювальних свят почали відбуватися наукові конференції, цьогоріч в Ястров’ю була вже сьома («Буковина» писала про цю конференцію в № 30 від 26 липня ц.р.).
Пан Збігнєв коментував історичні вже фото, які проєктувалися на екран, шкодуючи, що їх не так багато, як хотілося би сьогодні мати, адже в той час фотоплівка обмежувала можливості…
А до слова один за одним виходили герої світлин, які в ті роки зустрічалися з Фелешком –М.Катеринчук, В.Процюк, О.Сірецький, В.Струтинський. Вони згадували, яким простим і щирим, веселим і сентиментальним був їхній Казік, як він любив пісню «Буковино, ти зелена…», що прозвучала на початку вечора у виконанні театру народних традицій «Чернівчанка».
Професор Б.М.Боднар розповів, як він, на той час голова профкому медінституту, організовував виїзд вокально-танцювального ансамблю «Трембіта» на перші «Буковинські зустрічі». Це було в 1990-му, і «компетентні» органи зацікавилися, чому це раптом медиків запросили за кордон. Питання стояло так: «Ви що, вже скрізь виступали в Радянському Союзі?».
Борис Миколайович зателефонував Фелешкові, і той придумав «хід конем» – організував запрошення від керівництва групи радянських військ, які тоді дислокувалися в Польщі. То «Трембіта» все ж поїхала до Польщі, і виступала не лише на фестивалі, а й перед солдатами у військових частинах. А Збігнєв Ковальський пригадав, як тоді у Літньому амфітеатрі в Ястров’ю на гала-концерті з’явилися люди «в штатському»…
На вечорі звучали фрагменти з книжки Казімєжа Фелешка «Bukowina – miłośćmoja» («Буковина – любов моя») – їх читала пані Тетяна Татарчук із вищезгаданої «Чернівчанки». А директор Учбово-методичного центру культури Микола Шкрібляк і очільниця міського управління культури Юлія Сафтенко повідомили, що вже є домовленість з колишньою студенткою Фелешка, а нині професоркою Інституту славістики Польської академії наук Геленою Красовською, яка походить із Панки Сторожинецького району, на переклад цієї книжки. Вони пообіцяли, що цей твір про «Європу в мініатюрі», як назвав Буковину Фелешко, побачить світ наступного року – до 20-річчя виходу оригіналу.
У суботу ж Чернівці фестивалили. На вулиці О.Кобилянської біля Польського народного дому виступали «Ястров’яци», «Ютженка» та «Ехо Буковини», а на Центральній площі біля Румунського народного дому – чотири гурти з Сучавського повіту. Згодом вони разом рушили ходою до Літнього театру в парку культури та відпочинку ім. Т.Шевченка.Описати великий галаконцерт, що тривав там від 16-ї до 22-ї, і в якому взяли участь, крім зарубіжних гостей, понад тридцять колективів художньої самодіяльності області, не вистачить жодної газетної площі. Грандіозна, без перебільшення, театралізована композиція «Буковина святкує» відкривала фестиваль. У ній взяли участь чи не всі присутні аматори, а хореографічне дійство демонструвало багатонаціональну культуру нашого краю: пари молодих людей у типових строях виконували танці різних народів, та, до речі, серед них чомусь не було лише краков’яка чи полонеза. Може, не знайшли польських національних костюмів?!
Були різні спецефекти і вітання від владних структур. Режисерові свята етнографу Івану Петрусяку цілком заслужено вручили Грамоту Міністерства культури України. А ось тридцятилітній незмінний директор «Буковинських зустрічей» на таку грамоту, видно, ще не заслужив. Йому, правда, випала честь… відкоркувати пляшку шампанського. Треба віддати належне міському голові Олексію Каспруку, який вручив Збігнєву Ковальському медаль «На славу Чернівців». Але ж поляки живуть не лише в Чернівцях, а й на теренах області. І дивним було те, що на ювілейний фестиваль не запросили фольклорні колективи – заслужені для культури польської – чернівецькі «Ехо Пруту» та «Квіти Буковини», «Долинянку» і «В’янечек» зі Сторожинецького району. Останній колектив, між іншим, був учасником усіх фестивалів протягом трьох десятиліть і, напевне, його керівничці пані Марії Маліцькій у ці дні, м’яко кажучи, незатишно було на душі, адже її родина в Ястров’ю завжди була і є всім серцем на Буковині.
Попри цю «невеличку» ложку дьоггю в бочці меду, фестиваль все ж відбувся на належному рівні. Зарубіжні гості виступали не лише в Літньому театрі в Чернівцях, а й наступного дня у Реваківцях у «Буковинській Трої» – на обласному святі «Буковинська осінь-2019».
Антоніна ТАРАСОВА.
Фото Владислава СТРУТИНСЬКОГО.