У Чернівцях рідні військовослужбовців провели акцію щодо демобілізації
У Чернівцях біля міської ради зібралися приблизно 30 людей. Здебільшого – дружини (дехто прийшов з малолітніми дітьми), були й брати, сестри, батьки. Йшлося про захисників, котрі воюють з окупантом вже понад півтора року. Пояснювали місце збору тим, що тут майже всі – жителі міста, тож саме через місцеву владу хочуть донести прохання про потребу відпочинку для своїх рідних і близьких, сподіваючись, що їх почують і у Верховній Раді України, і в Офісі Президента.
– Це – мирна акція. Прагнемо розуміння і справедливої реакції на розміщену на Інтернет-ресурсі Президента України петицію, оприлюднену 24 серпня 2023 року «Демобілізація за бажанням військовослужбовців після 18 місяців служби», яка за короткий термін зібрала понад 25 мільйонів голосів, – розповіла нашому кореспонденту чернівчанка, дружина захисника України пані Вікторія (ім’я, на прохання жінки, змінене). – Раніше, 29 березня, народний депутат Олексій Гончаренко ініціював петицію про демобілізацію військових через 18 місяців, тож серпнева дещо перегукується з нею. Також ще 24 березня до Верховної Ради України було внесено законопроєкт №9142, в якому йшлося про те, що українці мають право демобілізуватися через 18 місяців від початку мобілізації. Допоки на голосування проєкт не виносили.
Нинішні мітингувальники, як вони стверджують, є однодумцями таких самих родин військових з інших населених пунктів, батьки й сини яких теж воюють за Україну.
«Ми не просимо, аби всіх військових відпустили одного дня. Усвідомлюємо, що це неможливо. Але чекаємо встановлення справедливого терміну перебування на військовій службі. Щоб людина, йдучи на війну, знала, коли саме вона може повернутися », - каже жінка, яка виховує двох малолітніх донечок, одна з яких – дошкільниця, інша – школярка початкової школи. Донечка часто каже матусі, що дуже б хотіла, аби її зі школи хоч іноді забирав татко… «Нині, на жаль, нашим чоловікам дуже нелегко. Воюють в основному добровольці і ті, хто був мобілізований на початку широкомасштабного вторгнення, – провадить далі пані Вікторія. – Більшість із нашого і сусідніх регіонів. Чоловіки добровільно йшли, вистоюючи величезні черги у військкоматах, бо не хотіли, аби ця проклята війна дісталася нашого чудового краю… Багато хто із цивільних нині каже, мовляв, не хочу воювати за депутатів і олігархів… Але ж наші хлопці не за депутатів воюють, а за свою землю, за своїх дітей! І якщо на початках чи не всі з тилу дуже підтримували їх, то нині таких залишилося не так вже й багато. Ясно одне – люди втомилися допомагати, сподівалися на швидке закінчення війни. Не сталося так, на жаль. Але ж наші військові втомилися ще дужче! Для багатьох із них це вже наближається третя зима в окопах…» Пригортаючи до серця діток, молода матуся нарікає, що не може зрозуміти тих, хто втік чи досі намагається податися за кордон тоді, коли багато хто з-за кордону повернувся та став у стрій… «Кажуть, нині для мобілізованих нема мотивації? А яка мотивація, приміром, у тих, кого не випускають за кордон у відпустку з дружиною і дітьми?…» Тобто, учасники акції кажуть про ситуацію, коли, попри чинну загальну мобілізацію, одні служать без відомих термінів звільнення, а інші не служать взагалі.
…Всі присутні біля міської ради родичі захисників дуже переймаються як їхнім фізичним, так і моральним станом, і просять у влади розуміння. Адже не може бути причиною повернення з війни лише каліцтво або загибель військового! Треба знайти оптимальний, третій варіант. Саме тому мітингувальники підписали та передали до міської ради звернення з проханням апелювати з приводу законної демобілізації військових до всіх належних інстанцій. Сподіваються, що з ним, як і з такими ж документами з інших міст, ознайомиться та прийме рішення Президент Володимир Зеленський та головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
… Що ж. Розуміємо всіх і кожного з українок та українців, хто зібрався минулої п’ятниці на мирну акцію не лише в Чернівцях, а й у Києві, Харкові, Кривому Розі, Запоріжжі, Івано-Франківську, Тернополі, Одесі, Львові… . Розуміємо й очевидну відповідь влади – поки, на жаль, справді нема ким замінити професійних військовослужбовців. Але саме влада, насамперед на місцях, може і мусить продумати, побачити й врешті «притомно», як казали окремі учасники зібрання біля чернівецької ратуші, вирішити, де взяти та яким саме чином мобілізувати більше людей, як їх навчити, аби підтримати, допомогти воїнам на фронті. Очевидно ж, ретельно переглянути та внести поправки до чинних законів, не потурати ділкам, для яких війни не існує. Бо й їх, отих хитрунів, які пересиджують від війни по нічних клубах та буковелях, також захищають на передовій наші мужні, кращі з кращих, наші героїчні воїни, яким потрібен відпочинок. І насамкінець: родинам захисників і кожному з нас варто бути зараз дуже обачними, аби позитивні наміри в жодному разі не були використані ворогом проти нас самих…
Наталія БРЯНСЬКА.