Літо переступило рубікон. А отже, до зими, до холодів, залишається менше ста днів. Здавалося б, саме час уже не тільки подумати, як переживатимемо опалювальний сезон, а й активно до нього готуватися. Але оглянувши інформаційну картину регіону, складається враження, що зими або не буде, або її можна буде відкласти десь «на після війни». Не сколихнули чернівецького владного анабіозу навіть недвозначні меседжі керівництва уряду, що, мовляв,  хлопці, ми тут вам не помічники, думайте самі, як будете зимувати – переходьте на електрику, шукайте альтернативу газу.

Та, вочевидь, думати нема кому. Принаймні мені не траплялися жодні повідомлення про те, що наша влада серйозно хвилюється про те, яким буде цей опалювальний сезон.

В обласній військовій адміністрації місяць тому видали стандартне розпорядження «Про підготовку закладів освіти області до нового навчального року та опалювального сезону» – із загальними фразами та пунктами, які від року до року перетікають з одного в інший подібний документ. Новації стосуються хіба що обладнання бомбосховищ. Пікантності додає те, що підписав це розпорядження Сергій Осачук за два дні після того, як Кабмін погодив його звільнення. А контроль за виконанням поклав на свою заступницю Ірину Ісопенко, яка теж навряд чи втримається до холодів при новому голові облдержадміністрації.

Не краща ситуація з підготовкою до опалювального сезону і в Чернівцях. Комунальники браво прозвітували про планову профілактику труб – та й по всьому. Натомість у містах із централізованою подачею тепла хтось мав би подумати: а як подавати це тепло, якщо вартість газу шалено зросте, або його взагалі не буде? Будьмо реалістами – мінімально систему грітимуть. Принаймні для того, щоб не замерзли й не потріскали труби опалення. Але в квартирах буде холодно. Мешканці вмикатимуть електрообігрів, посилюючи навантаження на давно зношені (особливо в старих районах) електричні мережі. Навіть прорахувавши оці кілька ходів наперед, можна було би вкласти кошти в модернізацію системи електропостачання у місті. Уже зараз, не чекаючи, коли одного зимового вечора проводка закоротить і залишить без світла цілий мікрорайон. І тоді це будуть проблеми і мешканців, і управлінських компаній (які, зазвичай, навіть якісне прибирання під’їздів не можуть осилити)  – усіх, окрім влади. Яка, мабуть, тоді створить оперативний штаб та чекатиме допомоги з центру – бо ж війна.

Так у тім то й річ, що війна – це час прийняття оперативних й ефективних рішень, а не вичікування, що проблему «порішає» хтось, чи вона розсмокчеться сама собою. Я не фахівець-енергетик і я не знаю, чи вистачить 100 днів для того, щоб бодай мінімально модернізувати наявні комунальні котельні, та де можливо – перевести  їх на альтернативне паливо. Але я точно знаю: якщо втратити ці місяці, попереду нас чекають буржуйки та обігрів у наметах. Бо зима точно буде.

Вадим ПЕЛЕХ.