У Чернівцях видали завершальний, п’ятий том творів Юрія Федьковича. Книга містить публіцистику, науково-популярні праці та листи буковинського соловія. Вона побачила світ завдяки програмі підтримки книговидання Чернівецької обласної військової адміністрації.

Редакторка видання Людмила Черняк зазначила, що роботу над підготовкою п’ятититомника творів Юрія Федьковича видавництво «Буковина» розпочало 18 років тому.

«Попри всі наші тривоги за долю України до свого дня народження Юрій Федькович отримав безцінний подарунок – найновіше перевидання нецензурованих власних творів без купюр та ідеологічних поправок», – додала вона.

Працівники друкарні АНТ ЛТД збирали останній том під час повномасштабного вторгнення російських військ на споконвічні українські землі, а відтак перевезли весь тираж у безпечні місця. Якби не ця клята війна, буковинці могли б гучно відзначити завершення великого видавничого проєкту, який вдалося втілити

завдяки спільній праці з науковцями Черні[1]вецького національного університету імені Юрія Федьковича. Упорядниками 5 томів (у 6 книгах) стали світлої пам’яті Микола Юрійчук, професори Лідія Ковалець і Богдан Мельничук. Вони підтримали ідею Людмили Черняк щодо перевидання творів письменника й допомагали їй як редакторці у підготовці й вичитці текстів. Окремі твори й листи з німецької переклала Марія Никирса. Над оформленням працював художник Іван Балан, комп’ютерний дизайн належить Сергію Мельничуку. Усі шість книг побачили світ за сприяння Чернівецької обласної державної адміністрації та Чернівецької обласної ради. До них увійшли твори, які не друкувалися за радянського часу, зокрема, повість «Фармазони», трагедія «Хмельницький» та багато інших, а чимало були оприлюднені вперше. Редколегія багатотомника не втручалася в тексти автора, як це дозволяли собі укладачі радянських двотомни[1]ків та їхні редактори з ідеологічних міркувань.

До сучасних читачів прийшов справжній Юрій Федькович – нецензурований і не скорочений. Той Юрій Федькович, який у всіх бідах українських звинувачував кровожерливу Росію, і як бачимо, мав рацію, коли писав:

О Москво, мати ти всіх лих! О Москво, ти несита крови!

Але був певний, що з нами Бог, і світ, і правда з нами, тому вірив, що українці здолають агресивного північного ворога.

Вл.інф