Побачили світ свіжі числа (125-126) всеукраїнського часопису «Буковинський журнал»

З-поміж майже двох з половиною десятків товстих літературно-мистецьких журналів, які виходили в часи Незалежності України, нині залишилося декілька. Зокрема, і наш «Буковинський журнал», що відзначив уже своє 30-річчя, і це не може не тішити. Цей номер вкотре засвідчує, що теперішня українсько-російська війна, за підрахунками істориків, насправді триває вже понад 100 років, ще від 1914-го, а ми, українці, воюємо не лише за свої прадавні землі, за дітей, батьків та внуків, а й за духовність, культуру, ідентичність, яку  напасливий сусід так вперто й люто прагне винищити, зазіхаючи на наше найсвятіше. Про це йдеться, зокрема, і в низці публікацій, приуроченій «Ціхам 300-літньої дати» з нагоди дня народження українського генія Григорія Сковороди авторства академіка Георгія Філіпчука, Антоніни Царук, Валерія Дяченка. Останній автор, на жаль, не діждався публікації, тому вже й про нього самого на сторінках «БЖ» розповідає поетеса-харків’янка, активна учасниця ГЛАСУ Ірина  Мироненко, що діяв  тривалий час у Харкові. У місті, де рашисти в перші ж дні війни зруйнували музей і  пам’ятник Сковороді. Тому лауреат Народної премії України академік Філіпчук резонно підкреслює: «Агресія, війна і Сковорода. Абсолютна несумісність, непоєднаність. Одначе навіть у часи лихоліття цінності слова національного Перворозуму зберігають свою значимість і затребуваність. Бо якщо і не вдасться «помудрішати», беручи із собою його слово та чин, то стійкішими, чемнішими, совіснішими мусимо стати, перетворюючи «невидиме» у «видиме», щоби люди заговорили, нарешті, Правдою. Про жахливу війну, яку розв’язав проти України її вічний ворог – ординська моzковія».

Тема війни наскрізь пройшла крізь більшість публікацій різних жанрів, як публіцистичних, так і художніх творів наших авторів. Зокрема, шанований історик-політолог Ігор Буркут стверджує, що  теперішня війна – це «Остання війна російської імперії», такої ж думки й Нестор Мизак, відомий чернівецький історик у статті «Бенкет Валтазара».

Певна одностайність прочитується у багатьох поетичних добірках, зокрема, учасника бойових дій на Харківщині, поета з Кропивницького Станіслава Новицького. Болем і світлою вірою в нашу Перемогу просякнуті рядки поезій Богдана Мельничука, Анатоля Вієру, Тараса Девдюка, Валентини Мацерук, Леонтини Топало, проза  Раїси Харитонової, дебютна добірка молодої чернівчанки-студентки філологічного факультету ЧНУ імені Ю. Федьковича Олени Лисенко.

Приверне увагу читачів публікація Романа Горака, приурочена 150-річчю від дня народження великого українського поета Богдана Лепкого «До батька. До Жукова», як і дослідження Ірини Мироненко «Радіус дії – від Харкова до Кишинева». Заслуговують на увагу і публікації лікарів Петра та Руслани Ляшуків «Жертви тоталітарного режиму», Анатолія Гоженка «Медична еліта України», дослідження краєзнавця Василя Костика про Івана Кідещука з Румунії, спогади про нього.

Не пройдуть повз увагу читача й, власне, обкладинки ювілейного випуску, ілюстровані  роботами двох талановитих художників Миколи Дмітруха та Ярослава Заяця, знаного  мистецтвознавця та живописця з Києва О. Федорука. На жаль, зовсім нещодавно, у вересні, Ярослав Заяць пішов із життя. Прощальне слово пам’яті художника, гідного громадянина, товариша написав редактор журналу  Мирослав Лазарук.

… А тепер – чому ж така песимістична назва цієї публікації?  Попри те, що журнал не так давно започаткував меценатську раду, куди увійшли знані в усій Україні  політичні й культурні діячі, питання щодо фінансового утримання часопису  стоїть вельми гостро. Місцева влада незначну суму (30 000 грн) виділила на його видання ще до 30-річчя Незалежності, себто у серпні 2021 року. Відтоді світ побачило п’ять чисел «БЖ». Якою ціною – нікого не цікавить. На кого ж сподіватися? Скрізь відповідають: йде війна, треба думати про неї, а відтак – про періодику. Звичайно ж, державні мужі, як завше, мають рацію. Але ж і «БЖ» також знаходить дорогу до наших мужніх воїнів, яким хочеться, окрім зброї, обмундирування, ще й щось корисного прочитати, аби надихнутися на успішну боротьбу. Бо чи ж  буде у нас за що воювати, коли забудемо про культуру, мистецтво, духовність, не пригадаємо собі одвічної мудрості великого українця, філософа світового рівня Григорія  Сковороди?..

Наразі нагадуємо: передплата на «БЖ» розпочалася 1 жовтня 2022 року. Телефон редактора: 050-876-04-57. Друзі-передплатники, не втрачайте нагоди живого спілкування з часописом. Таким чином ви підтримаєте його подальше існування.

Мирослав Лазарук, письменник, багаторічний редактор «БЖ».