Ось і Покрова Пресвятої Богородиці, провіщуючи швидкоплинність часу, вже на порозі. О цій благодатній порі, здається, природа сама собі хвалу воздає.  Так і хочеться бодай на мить зупинитися під кучерявим золотим кленом, забути про буденні гризоти і своєю присутністю захистити дерево від рвучкого вітру, аби воно якомога довше  милувало нас своєю красою. А чи знаєте ви, що є ще й чудова квітка під назвою покрова? Справжнє Господнє диво,  милуючись яким  цієї пізньої осінньої пори, неодмінно впевнюєшся в дійстві самого празника Покрови Пресвятої Богородиці, яка в  часи небезпеки своїм заступництвом рятувала праведне воїнство од знавіснілої ворожої сили. Будемо благати, аби  Матір Божа і  нашому воїнству допомогла перемогти, щоб врятувати Україну і цілий світ від рашистської навали.

А чічка покрова тим часом цвіте синьо-синьо. Та так пишно, що від її краси очей не відірвеш. Як, приміром у заставнінському селі Товтри, де її можна побачити майже коло кожної оселі,  та ще й різних відтінків…

Посадив я тую покрову з Товтрів і в садку своєї дачі. І тепер не намилуюсь її красою й розмаїттям. Вона цвіте щороку, саме на  свято Покрови, зігріваючи душу  й додаючи віри в те, що добро обов’язково переможе зло…

Іван АГАТІЙ,

заслужений журналіст України.