Ім’я Євгена Гакмана зобов’язує гідного пошанування. А надто — в рік пам’ятного ювілею 230-річчя від дня народження духовного фундатора Буковини, особистість якого важко переоцінити. Бо наш перший митрополит є не лише символом становлення і єднання православ’я в краї, але й велетом, який став сподвижником державотворчих порухів на Буковині.
У васловівській школі на Заставнівщині з нагоди вшанування Євгена Гакмана відбувся, так би мовити, письменницько-просвітницький десант. Така неординарна та не до кінця оцінена постать нашого земляка не залишилася поза увагою літераторів. Презентація серії листівок-посвят першому митрополиту Буковини «Первопастир» відбулася в рідному селі духовного світоча.
Школярів і педагогів привітав ініціатор видання, голова обласної організації Національної спілки письменників України Василь Джуран. Професор кафедри української літератури ЧНУ Володимир Антофійчук, народний артист України Іван Дерда, поет Віталій Демченко, письменник Степан Панчук, голова Заставнівської «Просвіти» Світлана Масловська розповідали фрагменти з аж ніяк ще не до кінця дослідженої біографії Духовного Гетьмана краю, який сягнув величі не лише у вірі, а й зробив чималий внесок у європейський розвиток Буковини. Маючи великий авторитет і можливість спілкуватись із цісарською родиною часів Австро-Угорської імперії, він підняв на вівтар правди православну віру, українську мову й Українську церкву.
Своєрідний екскурс сторінками життя видатного земляка переплітався з подіями сьогодення, яке кровоточить протиріччями між людьми в православ’ї та війною з московськими окупантами. Саме за Євгена Гакмана, завдяки якому маємо унікальну гордість — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, його випускники йшли в села і ширили ідею української нації. Гакман усе робив, аби його дітище — митрополича резиденція стала надійним оплотом православ’я та українськості. Девіз Гакмана — «Церква має бути зі своїм народом». Це з його ініціативи виникла «Руська бесіда», яка й формувала україноцентризм у краї. Професор Степан Смаль-Стоцький, розуміючи, що Гакман жив і працював для століть, опублікував його пастирські листи. А Осип Маковей в газеті «Буковина» написав: «Зі смертю Євгена Гакмана з консисторії повіяв зимній вітер на русинів…».
Письменники і просвітяни говорили про те, що наш синівський обов’язок перед митрополитом і українським народом — осягнути його прижиттєві духовні доробки і видати збірку його праць, а головним завданням сьогодні є канонізація Євгена Гакмана і єднання українців у єдиній Православній Церкві України. До цих слів вдумливо дослухалися і дорослі, й юні учасники імпрези. Директор Васловівського ЗЗСО Микола Перепелюк щиро подякував авторам, які подарували школі свої книги, а також просвітницьке дитяче видання — журнал «Буковинська ластівка». А учениця школи Поліна Ткачук декламувала вірші-посвяти Первопастирю.
Світлана ВИЖНИЦЬКА