У липні цього року Чернівці відзначатють 125-ть років міському електротранспорту. 18 липня 1897 року містом пішов перший трамвай.
Перший трамвай у місті почав курсувати в 1897 році по єдиній одноколійній лінії, яка потім була подвоєна. У 1933 році на допомогу трамваю прийшов автобус, а в 1939 році, найбільш завантажена автобусна лінія була електрифікована. З цього часу пішли тролейбуси.
У 1966-67 роках через зношеність колій та вагонів, трамвайне господарство було ліквідоване і
єдину трамвайну лінію замінив тролейбус. З тих пір і до наших днів тролейбус є головним видом громадського транспорту в місті, а самі Чернівці – одним із “тролейбусних” міст України. Чернівецьке тролейбусне управління – одне з найстаріших підприємств електротранспорту України.
…Перший проект прокладання трамвайної лінії в Чернівцях з’явився у 1872 році. Відтак було ще багато різних проектів, які так і не втілилися в життя. І аж через 25 років, у 1897 році, у Чернівцях пішов перший трамвай.
У 1895 році, після відповідного конкурсу, для влаштування електричного трамвая і освітлення, міська рада надала перевагу німецькій фірмі “Електричне товариство Шукерт” з Нюрнберга, Баварія. Були відведені земельні ділянки для електростанції на теперішній вулиці Л. Українки, трамвайного депо на вул. Садовій (зараз тут міська автостанція).
18 липня 1897 року о 12 годині дня в місті почалася святкова церемонія відкриття трамвайного руху. Від депо, з району парку ім. Шевченка до Прута пішли святково прикрашені вагони, в яких знаходились лише офіційні особи, серед них бургомістр Чернівців Антон Кохановский. Про подробиці церемонії в газетах не повідомлялось, оскільки магістрат заборонив журналістам висвітлювати їх в місцевій пресі. Після проїзду офіційних осіб почалося перевезення публіки. Вагони до 11 години вечора ходили битком набиті пасажирами.
Спочатку трамваї були переповнені людьми – чернівчани катались і освоювали новий вид транспорту.
Про кондукторів, пасажирів, квитки і аварії трамвая. І про мобілізацію працівників трамвая в армію.
Не маючи навиків роботи і через складність тарифної системи, кондуктори брали за проїзд з пасажирів стільки, скільки хотіли. Вони відмічали олівцем на квитках
день і час поїздки, що ускладнювало їх роботу, а також приводило до фінансових зловживань з виручкою від продажу квитків. Деякі кондуктори були досить грубими з пасажирами, часто не
відповідали на їх питання про те, куди йде вагон.
З введенням нової тарифної системи правила користування трамваєм були уточнені. Зокрема, квитки видавалися лише на одну поїздку. Діти до трьох років перевозилися безкоштовно.
Перша важка аварія трамвая відбулась 5 травня 1898 р. на спуску від Фонтанної площі до вокзалу. У нього відмовили гальма і вагон, набравши велику швидкість, стрімко понісся вниз, зійшов з рейок і перекинувся. Невеликий віз на його шляху підім’яло під вагон, а кінь загинув. Вагоновод Теодор Патер і кондуктор Якоб Дітмар одержали сильні травми. Потерпіли також пасажири, які їхали на возі.
Крім серйозних аварій мали місце звичайні перебої в русі, викликані поломками вагонів або одноколійністю лінії. Так, під час купального сезону біля кінцевої зупинки на Пруту збиралося багато людей, і вагон, що прибував з міста, брався штурмом. Нерідко тут мали місце скандали і сутички між пасажирами і персоналом.
У 1901 році були запроваджені нові службові правила для трамвайного персоналу. Найбільш цікавими з них були такі: кожний, хто наймався на роботу, повинен був мати австрійське громадянство, бути не молодшим 21 року, здоровим, добре вихованим і подати документи про освіту.
У 1912 році підприємець Адольф Ауслендер подав прохання в Крайове управління дозволити йому відкрити рух багатомісних пасажирських автомобілів від кінцевої зупинки трамвая біля Пруту
до Жучки і Садгори. Рух цих машин між містом і Садгорою відкрився в березні 1914 року.
Навесні 1914 року дирекція трамвая вела боротьбу з новим явищем: багато пасажирів не брали квитків у кондуктора, а оплачували лише частину проїзду дрібними чайовими.
У вагонах дозволялось палити, що викликало нарікання інших пасажирів. В базарні дні вагони були заповнені торговцями з курми, поросятами та іншою живністю. Багато пасажирів змушені були тривалий час чекати порожній вагон. Часто через штовханину у вагонах виникали скандали.
28 липня 1914 року почалася війна між Австро-Угорщиною і Німеччиною з одного боку, Росією і Францією – з другого. 31 серпня підписано декрет про мобілізацію і з 148 робітників електропідприємств і трамвая зразу були взяті в армію 65 чоловік, в основному зі служби руху. Всього протягом Першої світової війни з підприємства було мобілізовано 95 чоловіків, головним чином кондукторів і вагоноводів.
Перша світова війна, перші автобуси, плани на тролейбуси.
27 листопада 1914 року у Чернівці місто знову ввійшли російські війська. Чисельність населення зменшилася. Персоналу в системі трамвайного руху було мало. Він в другу російську інвазію
різко скоротився і не приносив підприємству ніяких доходів. Міські електростанції працювали з перебоями, палива і матеріалів не було.
Дирекція трамвая змушена була сама забезпечувати своїх робітників і службовців продуктами.
16 лютого 1915 року останні російські війська залишили місто. При відході російське військове командування використало для перевезення солдат вагони трамвая, внаслідок чого деякі з них були від великого перевантаження пошкоджені.
У липні 1915 року на місці мобілізованих кондукторів на роботупоступили студенти теологічного факультету університету. З 24 жовтня на трамвайній лінії введений рух вагонів з 5-хвилинним інтервалом. Це стало можливим у зв’язку з прибуттям 5 нових двоосних моторних вагонів із заводу м.Грац, які були виготовлені там, але не встигли попасти в місто через військові дії.
З 28 березня 1916 року був введений нічний рух вагонів трамвая, вони курсували від
Центральної площі до вокзалу і назад до депо.
У зв’язку з нестачею кондукторів у квітні 1916 р. вперше на цю службу були прийняті жінки.
10 листопада 1918 року в місті була призначена нова румунська адміністрація. Війна, що закінчилася, позначилася і на чернівецькому трамваї. Вагонний парк і рейки були сильно зношені. Фінансовий стан підприємства був критичним. У 1927 році пост директора електропідприємства зайняв Теодор уческу з Бухареста, який взявся за реорганізацію підприємства.
Цього року враховуючи зростання прибутковсті приватних автобусних ліній, якими ходили кілька машин, примарія оголосила конкурс на організацію регулярного автобусного сплучення по кількох міських напрямках.
26 серпня 1933 року було відкрито рух 10-ти міських автобусів. У 1937 році у місті почали вивчати питання про заміну автобусної тяги на електричну – тролейбусну.
Перші німецькі тролейбуси і буфет та перукарня на території депо.
У серпні 1938 року у Чернівцях було збудоване тролейбусне депо на теперішній вулиці Садовій – де тепер кінцева станція міських автобусів. В Берлін на курси навчання водінню тролейбусів було відряджено два водії автобусів. Відтак по пверненню вони почали готувтаи інших водіїв.
У 1939 році у місто прибули перші чотири німецькі тролейбуси.
Регулярний рух тролейбусів по єиній лінії Резиденція – Кладовище відкрився 1 лютого 1939 року. Працювало три тролейбуси, четвертий був у резерві. За перше півріччя тролейбус дав виручку 1.881. 392 леїв. До слова, квиток до кінцевої зупинки коштував 7 леїв.
У травні 1939 року на тролейбусі трапився перший нещасний випадок: тролейбус збив дівчинку. Другу тролейбусну лінію так і не завершити в 1940 році, освільки місто вже опинилося в іншій державі.
На кінець 40-х років у місті працювало два тролейбусні маршрути і два трамвайні. Станом на 1950 рік у Чернівецькому трамвайно-тролейбусному управління працювало 301 людей. При ЧТТУ був відкритий свій клуб з бібліотекою, діяли духовий оркестр, футбольна команда, кімната відпочинку і один гуртожиток. На території трамвайного депо і тролейбусного парку діяли буфет, душова, перукарні, зубопротезний кабінет.
На лінії в середньому виходили 18 вагонів трамвая і 6 тролейбусів. У 1960 році місто мало 16 тролейбусів.
Останній трамвай.
На початку 1950-х років було відкртотрух автобусів до Садгори. У 1956 році працювало п’ять автобусyих маршрутів о Цецино, Рощі, Садгори.
Навесні 1962 року обласна влада вирішила закрити у Чернівцях трамвайний рух, дотримуючись поширеної тоді антитрамвайної моди. У великих містах і столицях тоді союзних республік, трамвайні лінії знімалися з центральних вулиць під приводом того, що вони заважали вуличному руху. У 1963 році бцло прийнято принципове рішення про закриття чернівецького трамвая.
У серпні 1964 року розгорнулися роботи з будівництва нового тролейбусного депо. Прокладалися нові тролейбусні лінії. У 1966 році у місто прибули 10-ть тролейбусів марки «Шкода 9-Тр». Вони через кілька років витіснили з чернівецьких вулиць всі тролейбуси старих типів. У 1966 році вперше за всю історію чернівецького міського електротранспорту тролейбус перевіз пасажирів більше, ніж трамвай. Водії і кондуктори трамвая переучувалися на водіїв і кондукторів тролейбуса. Останній трамвай пройшов містом 20 березня 1967 року.Останні трамвайні вагони австрійского виробництва і київського заводу ще деякий час стояли у депо, а потім їх кузови передали різним організаціям. У 1967 році прибул ще 29 тролейбусів «Шкода 9-Тр» із Чехословаччини. Загалом на кінець року в місті було 67 тролейбусів.
До кінця 1971 року на інвентарі було 108 машин, майже всі були обладнані напівавтоматичними касами. Вартість проїзду була 4 коп. У 1972 році була запроваджена талонна система оплати проїзду: всі каси в тролейбусах були зняті, кондуктори скорочені, абонементні талони продавалися в кіосках. Щоденно на лінії виходило орієнтовно 95 тролейбусів.
У 1980 році умісті було 178 тролейбусів, на лінії виходив 131 тролейбус. У ЧТУ працювало 828 людей. З 1977 року ЧТУ стало планово-збитковим підприємством. У 1983 році у багатьох тролейбусах у вигляді експерименту були встановлені портативні магнітофони «Фенікс», за допомогою яких у вечірній час транслювалася популярна музика.
На початку 1988 року у парку було 170 машин, на лінії в середньому випускались 127.
У 1988 році відбувся перший в СРСР страйк водіїв тролейбуса. Вони скаржилися на недоотримання зарплати, несправедливий розподіл премій та погані побутові умови. У 1991 році був ще одн старйк, коли у неділю на маршрут не вийшов жоден тролейбус.
У зв’язку з припиненням поставок нових тролейбусів і списанням старих машин, кількість рухомого складу поступово скорочується. У 1996 році рухомий склад тролейбуса був представлений 128 машинамми.
Наталія Фещук.
(Підготвлено за матеріалами книги С. Тархова «Історія міськелектротранспорту Чернівців»).